Где купить "Подальше от рая"

Книгу стихотворений Ии Кивы "Подальше от рая" можно купить:

1) на сайте издательства "Каяла", 80 грн. + пересылка Новой почтой по Украине;
https://kayala02.wixsite.com/kayala/lechenie?fbclid=IwAR0WAD1AQhd62OKst0ECbyHLF729TKK_jqNlxRP9BJdFo9ircsvDXeXLV4s

2) на сайте Amazon
https://www.amazon.com/Farther-Heaven-Russian-Iya-Kiv..

3) версию pdf на сайте Lulu
http://www.lulu.com/shop/ия-кива/подальше-от-рая/eboo..

4) в Санкт-Петербурге (Россия) в магазине "Свои книги" (ул. Репина, 41, тел. 966-16-91; e-mail: svoiknigi@gmail.com) по цене 275 руб.
http://svoi-knigi.ru/product/iya-kiva-podalshe-ot-raya

5) в Санкт-Петербурге в магазине "Порядок слов" на Фонтанке http://wordorder.ru/catalog-ru/hudozhestvennaya-literatura/poeziya/podalshe-ot-raya/

6) в Москве в магазине "Порядок слов" в Перелетном кабаке http://wordorder.ru/catalog-ru/hudozhestvennaya-literatura/poeziya/podalshe-ot-raya/

7) в Киеве в интернет-магазине Yakaboo c возможностью доставки по всей Украине https://www.yakaboo.ua/podal-she-ot-raja.html

8) в Одессе в "Книгарні-Кав'ярні" https://ukr-knyha.od.ua/


9) Bookstore - Книжкова Крамничка в Домі МК (Київ, вул. Хмельницького, 57Б)

Катажина Сьльончка

ЗУСТРІЧ НА ПІВДОРОЗІ

Щоразу, як намагаюся щось сказати,
вночі мені сниться бабця.
як із більмом на оці і пальцем біля вуст
вона піднімається сходами.

я пам’ятаю, що її звали Єва,
хоч вона взагалі не любила доглядати за садом,
боялася змій, а від яблук її млоїло,
точнісінько як мене.

можливо, ми снимося одна одній водночас.
вигадуємо історію про пришивання ґудзиків
і запах чоловіків на дівочій шкірі.

скільки його поміщається на ключиці?

з понеділка по суботу,
коли вночі спускаюся напитись води,
я ковтаю слова, затикаю рот собі кляпом.
шукаю її та гріх, про який вона говорити не дозволяє.

а на сьомий день я відпочиваю —
це добрий час, щоб остаточно померти.


з польської переклала Ія Ківа

Катажина Сьльончка

ВИШКРІБАННЯ

Учора я наказала тілу скинути всю одежу.
Обмацую його сьогодні по клаптику — м’яко, порожньо;
трохи нижче ребер велика глуха яма;
волога свіжа могила, на яку не вмію дивитись,
над якою не вмію плакати.

Зненацька так багато речей потрібно забути.
Плюшеві пледи, колискові,
ім’я, як запізнілий лист, який не наважилась відіслати.

А треба ж ще нагодувати щенят,
забрати зі школи чужих дітей.
Це, мабуть, недовго триватиме,
але я обіцяю, що незабаром, може, вже навесні,
тільки-но шрами розквітнуть,
я випнуся знов, я випатраю пам'ять дочиста.

з польської переклала Ія Ківа

Дмитро Строцев у перекладах українською

Такий тепер час, що серце б"ється білим, потім червоним, а потім знову білим, і переклад стає формою солідарності.

21 вересня чудового білоруського поета Дмитра Строцева cхопили на вулиці, й дружина та рідні не знали, де він. 22 вересня з"ясувалося, що він на Окрестіно, а пізніше йому присудили 13 діб арешту. Тому на знак солідарності з Дмитром та його родиною ми з Kyiv Daily публікуємо кілька його віршів у моїх перекладах українською. У цьому наша велика сила безсилих.

І, звісно ж, молимося й тримаємо кулаки за Дмитра, аби він повернувся до рідних здоровим і неушкодженим якнайшвидше.

Галина Крук

тоненькая светлокосая девочка говорит тебе: подожди,
пока кончится дождь
на старой пластинке с заезженными дорожками,
ведущими лишь в одном направлении
и вспять — никогда

и ты ждёшь, не гладишь золотистое её руно,
не срываешь кисловатые виноградины
неумелых её поцелуев,
не говоришь ей: маленькая моя, светлокосая,
этот дождь называется временем…

подступив вплотную к её лицу,
замечаешь морщины, в которые
с каждым разом она всё глубже уходит в себя

пластинка тем временем, словно Сизиф,
перекатывает каждую каплю
по пустыне сердца, тупиковым улочкам пальцев,
глухим задним дворам голосов

и внезапно бросает вас
растерянных и постаревших

посреди пустой трассы на Эммаус
и становится слишком тихо с той стороны дождя


с украинского перевела Ия Кива

Сергей Жадан

***

Вот и удобный случай поблагодарить за возможность
родиться в двадцатом веке.
За возможность увидеть
береговую линию истории,
за возможность сойти на переполненные перроны,
постепенно пустеющие и затихающие.

Как не поблагодарить за возможность
писать бумажные письма,
безнадёжно зависеть от неторопливости почтальона,
ощущать медлительность календаря,
его женскую точность.

Как не поблагодарить за это особенное чувство времени,
измеряемое количеством прочитанных за вечер страниц.

Как не поблагодарить за пространство,
твёрдо очерченное карандашом, как детский кулак
с зажатой в нём пуговицей.

Фигуры людей, прошедших через большие войны и потрясения,
стоят возле окон, прощаются
с мороком, словно с умершим соседом.

Кто кого пережил, кому выпала эта сомнительная
честь — смотреть как обряжают на кладбище
мёртвого неприятеля.

Светлые фигуры детей двадцатого века,
рассеиваются во мраке, как фигуры железнодорожников,
провожающих ночь.

Поезд прибывает на утреннюю платформу.
Утро встречает всех, кто сошёл по пути,
не устояв перед фонарным светом за большими деревьями.
Утро встречает тех, кто сходит лишь на конечной.

И только радость остаётся.
И только отчаяние.
И только промозглый туман переплетается
с невесомым словом.

Будь со мной, музыка улицы.
Будь со мной, чувство победы.
Чувство справедливости.
Чувство ритма.


с украинского перевела Ия Кива

Юлия Мусаковская

Пока ты, ноябрь, приближаешься,
из-под сухого листа пробивается клевер.
Солнечный свет заливает глаза — и мы
больше
видеть
не можем.

Ни седины на плодовых деревьях,
ни тропы вдоль реки,
усеянной косточками.
Ни отчаянных надписей
на столетних камнях львиного логова.

Мы отдали глаза свои солнцу
за блестящие погремушки и переспелые ягоды.
Сладкий сок, стекающий по подбородку.
Пылающую нежность лисиц.

Нащупала скорлупу каштана
в кармане
куртки цвета войны.
Укололась — и стала зрячей.

Идущие на смерть, салютуют тебе, ноябрь.


с украинского перевела Ия Кива

***

переомысление футбольного поля —
камерный жест

древа жизни в центре Европы
новому желанию недостаточно

мы конвертирируем любопыство
в событийность
но не в слова

и за изнанкой зрачка
ломаются ветви действительности

мы говорим :новая этика:
будто из языка можно вырасти

мы говорим :новое: так
будто растём в переменчивый воздух

из коры в кору переодеваясь
как сахарные невольники
танцуя на цыпочках колких листьев

это жест-черновик

Наста Кудасова

***

Пісні щастя скриплять куропатським піском на зубах,
від розумного доброго вічного зводить вже щелепи.
Що б не сіяв, пожнеш тут одне —
Сандормох,
Карабах.
Бо без сенсу висилюватись, краще одразу повіситись,
щоб не глухнуть від болю,
не сліпнуть від істини вістря,
не жахатись від сяйва того, хто пішов самоспаленим.
Ти не фенікс.
Запхай якнайглибше свій сором й дивися,
як розноситься ніч німотою над ямами спальними…
… Ніч іде, заколисує тих, що живуть на «ура!»
Як же добре їм спиться, мій Боже!
Як легко їм, тільки послухай-но…
Ну а ти вимкни волю, сумління запни й промовляй:
кра-ще слу-га-ми,
кра-ще слу-га-ми
Краще
слугами?!


з білоруської переклала Ія Ківа