?

Log in

No account? Create an account

[sticky post] Случайному гостю

В связи с известными изменениями в ЖЖ все материалы выкладываются https://sumire-violette.dreamwidth.org/ и копируются сюда автоматически.

Тут в основном появляются стишки под тегом "мои стишки", реже — переводы или другие материалы. В целом, страничка здесь практически целиком дублирует все, что есть в фейсбуке, в котором меня можно найти с большей долей вероятности.

На сайте polutona.ru есть тут.

В Журнальном зале есть тут.

***

уникаю люстерок
бачу обличчя хвороби

як ти личиш мені світле обличчя хвороби
як молодо виглядаєш
яка в тебе ніжна шкіра

лахи старі латаються довго
доки не трісне по швах
і – швах

з лінії розмежування виходить срібляста бабуся
шлях був нестерпний каже
але зараз в тілі веселка
гойдається з рук на ноги
догори дригом
до чорта богом

ружа в животі зацвітає
шипами назовні
на ніжці незламній
«Люди в гніздах» – це роман-калейдоскоп. Здається, його можна читати в будь-якій послідовності, тицяючи на гештеґи та вбиваючи назви місцевостей у пошуковику на Ґуґл-мапі – географічні позначки «вмонтовано» в текст. У цьому сенсі роман досліджує тему пам’яті (локальної родинної і, крізь неї, історичної) та функціонування спогадів, а текст не лише розповідає певну родинну історію, а й оголює механізм її формування. І що ми бачимо? Приватна історія сучасної української родини – клаптикова ковдра з усних оповідей, дивом уцілілих речей, рецептів та молитов, купки світлин і листів із величезними чорними плямами від мовчання та замовчування. А ще – старий годинник, який дістався у спадщину від попередніх поколінь і з яким невідомо, що робити. Можна, звичайно, розібрати і роздивитися всі деталі та коліщатка, але як він працював, уже не довідатися.



Рецензія на роман "Люди в гніздах" Олега Коцарева в часописі "Критика" https://krytyka.com/ua/reviews/lyudy-v-hnizdakh

***

медленная жизнь
холодные эскалаторные объятия

секундомеры светофоров
безжалостны как кардиограмма

то чувство когда бежишь по первой дорожке
и тебя обгоняет жизнь по первой дорожке

каждый раз как переходишь улицу возле дома
ждешь что в этот раз обязательно собьет машина
и ты станешь зеленым светом в тени деревьев

Локти и ладони

В журнале же "©оюз Писателей" (2018, № 17 (1/2) рассказ Олега Коцарева "Локти и ладони" в моем переводе с украинского http://magazines.russ.ru/sp/2018/1/lokti-i-ladoni.html

Публикация

Подборка стихотворений в журнале "©оюз Писателей" (2018, № 17 (1/2) http://magazines.russ.ru/sp/2018/1/stihi-.html 

Юлия Стаховская

ДОМ

Этот дом из красного кирпича стоит над рекой.
Мелкий гравий дорожки заключает в объятия клин травы,
как и ты меня —
так в птице дня округляется желток света.

Вдоль позвоночника библиотеки пробегает дрожание ветра,
страницы колышутся, как несказанные слова,
на животе стола в пуповине тарелки — маслины.

Совсем скоро заслоны падут, и чернильная каракатица ночи
выпустит в нас облако иллюзий.
А там уже ничего не будет — одни лишь касания букв.

с украинского перевела Ия Кива

Znów po polsku

Мой стишок "соседский мальчик не желая быть замеченным..." в переводе Томаша Пежхалы в издании "Helikopter", № 4/201 (в хорошей компании).

Mój wiersz "chłopiec z sąsiedztwa nie chce być zauważonym" w tłumaczeniu Tomasza Pierzchały w czasopiśmie "Helikopter", № 4/201 (w dobrym towarzystwie).

https://opt-art.net/helikopter/4-2018/nowa-poezja-ukr.. 

подальше от рая

Вышла книга. Ее можно читать.

Ия Кива "Подальше от рая", Киев, "Каяла", 2018.

(книжка билингвальная)

Из того, что известно уже сейчас, презентация будет:
12 апреля — в Киеве Доме Турбиных на Адреевском ("Вход с веранды")
15 апреля — на Мариупольской книжной толоке

Чуть позже на сайте издательства появится информация о том, как купить книгу.

Profile

sumire_violette
Ия Кива / Ія Ківа
Website

Tags

Syndicate

RSS Atom
Free counters!




Geo Visitors Map


Powered by LiveJournal.com
Designed by chasethestars