?

Log in

No account? Create an account

Книгу стихотворений Ии Кивы "Подальше от рая" можно купить:

1) на сайте издательства "Каяла", 80 грн. + пересылка Новой почтой по Украине;
https://kayala02.wixsite.com/kayala/lechenie?fbclid=IwAR0WAD1AQhd62OKst0ECbyHLF729TKK_jqNlxRP9BJdFo9ircsvDXeXLV4s

2) на сайте Amazon
https://www.amazon.com/Farther-Heaven-Russian-Iya-Kiv..

3) версию pdf на сайте Lulu
http://www.lulu.com/shop/ия-кива/подальше-от-рая/eboo..

4) в Санкт-Петербурге (Россия) в магазине "Свои книги" (ул. Репина, 41, тел. 966-16-91; e-mail: svoiknigi@gmail.com) по цене 275 руб.
http://svoi-knigi.ru/product/iya-kiva-podalshe-ot-raya

5) в Санкт-Петербурге в магазине "Порядок слов" на Фонтанке http://wordorder.ru/catalog-ru/hudozhestvennaya-literatura/poeziya/podalshe-ot-raya/

6) в Москве в магазине "Порядок слов" в Перелетном кабаке http://wordorder.ru/catalog-ru/hudozhestvennaya-literatura/poeziya/podalshe-ot-raya/

7) в Киеве в интернет-магазине Yakaboo c возможностью доставки по всей Украине https://www.yakaboo.ua/podal-she-ot-raja.html

8) в Одессе в "Книгарні-Кав'ярні" https://ukr-knyha.od.ua/

18 лютого

Все пять лет — ритуальная бессонница в эти дни. В этом году — с середины января, зная наперед, что в "долгую ночь с 18 на 20 февраля" не будешь спать совсем.

Этот гробик – твой, мальчик, твой, не бойся, ложись,
Зажимая в ладошке пулю по имени жизнь,

Мы не верили в смерть, видишь – крестики из фольги,
Слышишь – все колокольни сорвали себе языки?

Мы тебя не забудем, веришь ли, веришь ли, ве…
Вера кровью в землю стекает по шву в рукаве,

Комом в горле встают песнопенья, молитвы, псалмы
Посреди этой чертовой в хаки одетой зимы,

И февраль, доставая чернила, плачет навзрыд,
И свеча на столе, оплывая, горит и горит…

(2014)

І автопереклад українською (зроблений для справи):

Ця труна от — твоя, мій маленький, лягай, не бійся, дитя,
Затискаючи кулю між пальців, що зветься життям,

Ми не вірили в смерть, бачиш — хрестики, що з фольги,
Чуєш — нині дзвіниці усі зірвали собі язики?

Ми тебе не забудемо, віриш нам, віриш нам, ві…
Віра кров’ю в землю стікає вздовж шва в рукаві,

Клубком в горлі стають святі співи, псалми, молитви
Серед вбраної в хакі сучої дівки зими,

І цей лютий, чорнила виймаючи, плаче ридма,
І горить на столі і горить свічка в пітьмах.

Олег Коцарев

УСЫ СЛЕВА

Сегодняшняя луна — она может быть
монетой в сто, двести, пятьсот гривен,
монетой в тысячу, тысячу пятьсот и пятьсот тысяч гривен,
в зависимости от года выпуска.

Так изменяются соотношений и расстояний
эталоны и мерки, шаги, почки, хвосты, шаги и радиусы, и радость.

Поезд доезжает из точки Е в точку Ё за четыре часа,
а раньше ехал двенадцать,
между стенами дома, похожего на недопеченный торт,
было сем окон, а стало два,
самая высокая в городе двадцатитрехэтажка —
потерялась,
хотя в лифте ее стало больше
дырок для шахтных эксгибиционистов.

Растаяла маленькая речка в степи,
как капля на камне.
Ты помнишь количество и названия всех магазинов
на пути в школу,
но из них ни одного не осталось,
как не осталось и мебельного завода,
который означал половину дороги
и дарил твоему классу парты,
которые невозможно было собрать
из-за неправильного соотношения дырочек и шурупов
в разных мебелефрагментах.

Вместо завода теперь — асфальтовое поле,
на котором пишут огромные надписи
для тех читателей, что наверху,
но количество букв — каждый раз нестабильное.

Дважды не сыграть одинаково
даже оркестру рассвета
в день ошалелой встречи.

Только одно остается неизменным на свете —
расстояние смещения усов
на барельефе о поэте и художнике Тарасе Шевченко
на станции метро его имени,
смещение влево, левый уклон усов,
вызов скульптора округлого восмидесятого года,
гордый сантиметраж, левовство,
жест, влепленный миру —

Годы проходят,
а усы держатся,
а усы не становятся на место.

с украинского перевела Ия Кива

Катерина Симонова

мертві стоять за вікном
в сутінках, у рваних чагарниках горобинових,
по коліно у літній воді, вимоклі,
скількох у дорозі, товчуть своє, скількох ми загубили,
рідних, забутих,
от, не повіриш, тільки-но поряд стояв,
тут, ліворуч від мене — зник,
так, наче ім’я на світ його не народжувалось.
тільки втрачене неважливо —
скільки його не клич, не тужи —
вже не повернеш,
та й як гукнути того, хто забутий.

очікування та віддаляння це —
чуйніше за обійми зустрічі, на яку чекаєш.

якщо ти бачиш нас —
значить, ти просто бачиш.

мені тебе не вистачає.

з російської переклала Ія Ківа

Олег Коцарев

ВЕЛИКИЙ НЕМОЙ

оно и днем в моем районе
практически никого нет
скорость один прохожий в час
лишь вздыхают
бесконечные ряды неизвестно чьих машин

а ночью что и говорить

из всех 12-этажек напротив
в полночь светятся каждый раз те же три окна
вон то мертво-синее на третьем
и еще два
выше
градусов где-то на семь

и это уже смахивает на заговор

есть немного сарказма в том
что такое унылое безлюдное место назвали
площадью чарли чаплина
ну правда

но с другой стороны
я теперь понял
вот теперь я оценил
почему статьям о чаплине
любят давать название «великий немой»
и беспомощная метафора
внезапно стала глубокой
как лужа
с кленовыми листьями и лотерейным билетом
когда покрылась она
первым ночным ледком

 

с украинского перевела Ия Кива

***

монетки лежат на дне арт-объекта

лед гигантомании тает медленно

захочешь через год вернуться в искусство
— улица на которой оно прописано
в рот воды набрала

***

пасма снігу погойдуються 
як старі оголошення 
на довгій мотузці життя 

жінки несуть чоловіка до моря 
повз тьмяні пелюстки сонця 
аби ніхто не впізнав його в цій білизні 

вранці вкрився лускою 
тіло його мартинів кличе 
біле серце його хвилею б’ється 

тут завжди торгують лише свіжою рибою

#ія_ківа #вірші #українською

Свято Повсякденності

Написала про виставку "Середмістя-Передмістя" Олени Придувалової та Оксани Цюпи, що відкрилася 12 лютого у "Білому Світі"

"...Але це не центр як візитівка для іноземців і не узагальнено-стереотипна Троєщина чи південна Борщагівка для відлякування нетутешніх. У пейзажах і жанрових сценках Олени Придувалової це просто місто. Нетуристичне, непарадне, буденне. З типовими багатоповерхівками і хрущівками, ларьками і стихійними базарчиками, аптеками і торговими центрами. Такі, як каже про свої картини Олена Придувалова, «портрети міста» можна побачити в кожному районі Києва і будь-якого іншого міста України. Ключове слово – побачити"

https://kyivdaily.com.ua/seredmistya-peredmistya/?fbclid=IwAR2LmHhYTuLPv02po6m-36l8zakqEAffVb2KpPahTC-2AztU7ePVo19pA3Q

МАРУСЯ

а сестра Марія помирала довго
схудла на нитку
аби ввійти крізь вушко голки
до Царства Небесного

лікарі розрізали бліде полотно її тіла
і руками розводили
іржа та болото
на поживу не залишили нам нічого
так і зшили по клаптиках
мов зіпсовану ляльку

коли морфій морфея засліплював очі
вона бачила як Асканія-Нова
колисає в обіймах її дитинство
запирає в легенях сонце пречисте
і кладе їм з сестрою вінки на голови

степ заповнював горло її
степ стишував учвал її серця
степ висушував вільгу її життя

відійшла на Різдво Богородиці
під великі християнські свята
люди завжди помирають страшно
приймаючи муки за радість життя

пішла по воду аж на самий Сиваш
як казали селяни у них на Херсонщині

з того часу жодна дівчинка в її родині
не буває ані гіркою ані бажаною ані безтурботною
хоч напровесні люди завжди пускають човники паперові
і вигукують радуйся Маріє благодаті повна

так вона знає що на землі все ще опираються метастазам болю

(присвячено Марії Коваль)

05.02.2019

#ія_ківа #вірші #українською

***

тримати у роті голку мовчання
зшивати слова білими нитками
нітитися захлинаючись слиною

замість кричати харкати кров’ю
тамувати вільгу мови на язиці
дірявому як іржаве цебро

церувати придатні до вжитку речі
класти хрести на особливо хирі місця
як пов’язки на поранених у шпиталі

вчитися шукати коріння життя
яке ще не знає як йому називатись

#ія_ківа #вірші #українською

Profile

sumire_violette
Ия Кива / Ія Ківа
Website

Tags

Syndicate

RSS Atom
Free counters!




Geo Visitors Map


Powered by LiveJournal.com
Designed by chasethestars